?

Log in

Previous Entry | Next Entry

Часто кажуть, що наша мова засмічена галіцизмами. Трохи правди в тому є і непотрібних галіцизмів слід уникати. Проте збагачення мови за рахунок діалектизмів – це ж природнє явище. Мова – не математика, вона змінюється.

Окрім діалектів у нас є ще суржик. Погано чи гарно, але він так само впливає на те, як ми розмовляємо.

Часто ми лякаємося цих впливів. Ну бо в нас є приклад уніфікованої мови – російської. Вона майже скрізь однакова. Ну там «парєбрік», а там не «парєбрік» - велика різниця!

Жахів «неунефікованості» української мови починаєш позбуватися, коли стикаєшся з іншими мовами. Що таке літературна болгарська вимова – България чи Бъўгария? Хто з чехів вміє граматично правильно писати своєю мовою і чому Гашек не посоромився писати у прямій мові своїх героїв празькою говіркою?

Навіть у наших сусідів-слов’ян спостерігається неодноманітність мови. А що там вже казати за англійську з її регіональними варіантами, німецьку чи скандинавські мови. Певно що ця неуніфікованість теж має місце під сонцем. І це не погано.

Comments

macsolas
Jun. 5th, 2014 03:01 pm (UTC)
Re: ***
зрештою, так.